Словник Української Мови
Буква
1. Частина доби від ночі до полудня, що настає після світанку; протилежне до вечора.
2. Період часу, що відповідає початку, ранній стадії якогось процесу, явища або життя (переносне значення). Наприклад: ранок життя.
3. (у значенні прислівника) Вранці, у ранковий час. Наприклад: приїхати рано-ранок.
Приклад 1:
Колись був ранок ясний, веселий, не той, що тепер… він уже вмер… Ти божевільна! Вільна я, вільна… Сунеться хмарка по небу повільна, йде безпричальна, сумна, безпривітна… Де ж блискавиця блакитна?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Ранок… Та встав Великін, опустив важку штору і закрив нею ранок. Ранок лишився десь там, за шторою, за млиновим решетом, а до кімнати повернулася ніч.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”