Словник Української Мови
Буква
1. Частина доби між днем і ніччю, що настає після заходу сонця і триває до настання повної темряви.
2. Час наприкінці дня, що передує ночі, часто асоціюється з відпочинком, вечерянням або проведенням культурних, розважальних заходів.
3. Уживається у значенні вечірнього зібрання, концерту, свята, що відбувається в цей час (наприклад, літературний вечір, музичний вечір).
4. (переносно) Пізній, заключний період чого-небудь, наприклад, життя (вечір віку).
Приклад 1:
Таж тут, як вечір, — виткнутися страшно! І що нам з того лісу за добро?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Щонеділі, щосвята, а часом і серед будня, щоб не одстати од вельможного сусіди, – бенкетує тут п’яне море темної простоти… Оже ще й досі, під пізній вечір, подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом… This file was created with BookDesigner program bookdesigner@the-ebook.org 02.07.2008
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 3:
XVI Старі Шмідти познайомилися з туапсинським «городським головою», і він їх запросив до себе в гості на вечір, разом із синами й з професором. Молодим Шмідтам візита до голови не здавалася анітрохи цікавою, але що для властителів туапсинських «участків» голова був дуже потрібна особа, то генерал рішуче сказав синам, щоб і вони йшли з ним і з матір’ю в гості.
— Тютюнник Григорій, “Вир”