Словник Української Мови
Буква
1. Який належить до вечора, відбувається або призначений для вечора.
2. Який виходить, видається або транслюється ввечері (про друковані видання, теле- чи радіопрограми).
3. Який навчається на вечірній формі навчання (про навчальний заклад, клас, відділення тощо).
4. Який працює, зайнятий у вечірній час (про установу, підприємство, режим роботи).
Приклад 1:
мовою); листівка таємної маоїстської організації із закликом до одногодинного сидячого страйку; інструкція користування змивом у туалеті залізничного вокзалу міста Венеції; поштова картка з видом на лаґуну із дзвіниці Сан Марко о вечірній порі, на зворотньому боці напис від руки «Dear Lesja!»; сильно покреслена чернетка чотирьох терцин із пісні 21-ї Дантового «Пекла»; листок телефонного нотатника з єдиним записом «Моя куріпочка: 505-99-12»; квитанція з рахунком за вечерю в ресторації«Люна»; етикетка від винної пляшки «Мерльо ді Прамаджора»; шматок грубого 1 Рибна юшка (італ.). 249 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ обгорткового паперу з текстом головної крішнаїтської молит ви, записаним на урду, а також у латинській транслітерації; засушений лавровий листок, що розсипався від дотику.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
З самого ранку я купував квитки на останній вечірній сеанс. То була єдина розвага.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Володимир МОРЕНЕЦЬ 9 ГОЛУБОЯР I (Дари) ЕНЕРГІЯ КІНЦЯ СВІТУ і ось ти лежиш… червона гора одсвічує трунок темряви поснули квіти зачинене літо… і ось ти лежиш… меч у розколині синього круча із старістю срібло у затінку літо без хвиль… і ось ти лежиш… спізнившись володіти — лише пелюстки раз у раз під дощем тріпочуть… і ось ти лежиш… споночів мармур світу і у пустці розкрився… і ось ти лежиш… наїжачене сонце дикі люди наречений з весілля утік… і ось ти лежиш… всі заповітні бажання під сніговою габою… і ось ти лежиш… все що хотів… І ВСІ ЩО хотіли… розкошують в сльозах… 16 і ось ти лежиш… у пітьмі надмірного що належить дневі… і ось ти лежиш… замирений голосами дітей твоя сурма ^ н а д горою… ^ ■ >N і ось ти лежиш… зерном що про нього забув господар відвага твоя над горою… 17 і ось ти лежиш… вечірній тіней відходить здоївши життя… і ось ти лежиш у квітах що зникли серед рук що їх зірвали у голосах споглядання Отця і Сина і Святого Духа… і ось ти лежиш… і не плачуть сонця земні тільки пастка мізерності над столами скиглить… 18 і ось ти лежиш спокушений світлом серед темних світлоносців на шляху до останнього… і ось ти лежиш… і пробує сонце кригу: коли ж це було? і ось ти лежиш один із армії кінця світу… що Ти задумав Боже вертаючи пташці спів?..
— Тютюнник Григорій, “Вир”