Словник Української Мови
Буква
1. Міцно закріпити, зв’язавши, прикріпити щось до чогось за допомогою мотузки, шнура, нитки тощо.
2. Перен. Викликати сильне почуття любові, прихильності, звикання до когось або чогось.
3. Розм. Нав’язати, примусити взяти щось непотрібне або неприємне.
4. Розм. Нав’язати свою присутність, супроводжуючи когось.
5. Спец. У програмуванні — зв’язати об’єкт або елемент даних з певним контекстом, ресурсом або подією.
Приклад 1:
Щоб уникнути гіркої долі, Одісей заліпив вуха своїх супутників воском, а себе звелів прив’язати до щогли. Так він почув чудовий спів Сирен і залишився живим, не піддавшись їх чарам.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Пiдвiв чоловiк до дуба конi й почав мацати — до якої гiлки б краще прив’язати. Прив’язав одного, тодi другого.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”