Значення
-
Властивість або стан, коли явища, процеси чи інтервали не є рівними за тривалістю; відсутність ізохронності.
-
У лінгвістиці (просодії) — характеристика мовного ритму, при якій ударні склади не повторюються через строго рівні проміжки часу, що властиво, зокрема, українській мові.
-
У техніці та фізиці — відхилення від сталості періоду або частоти будь-яких періодичних процесів (наприклад, коливань, імпульсів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неізохронність, р. неізохронності, д. неізохронності, з. неізохронність, о. неізохронністю, м. неізохронності, к. неізохронносте