Словник Української Мови
Буква
1. З’єднувати, скріплювати щось за допомогою в’язі, мотузки, нитки тощо; обв’язувати.
2. Перен. З’єднувати, встановлювати зв’язок, взаємозв’язок між явищами, поняттями, фактами.
3. Зобов’язувати, накладати певні зобов’язання, зв’язувати обіцянкою, договором.
4. У техніці, програмуванні: встановлювати зв’язок або асоціацію між різними об’єктами, даними або процесами.
Приклад 1:
І вони відштовхують тебе, навіть не намагаючись із тобою порозумітись, тому що ти для них чужий, і тебе з ними нічого не пов’язує і пов’язувати не може. Речі ці — правильні й зрозумілі, тому і незмінні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Поняття «комунікація» походить від латинського слова communication як похідного від communicare – робити загальним, пов’язувати, шлях повідомлення, форма зв’язку. Тому під комунікаціями розуміють процес обміну інформацією між людьми за допомогою різних знаків, символів, способів зв’язку.
— Самчук Улас, “Марія”