Значення
-
Титул члена королівської або імператорської родини (сина, брата, онука монарха) у деяких європейських країнах, а також особа, що має цей титул.
-
Переносно: про чоловіка або юнака, який вирізняється аристократичною вдачею, вишуканістю, бездоганними манерами або вважається ідеалом у певному середовищі (наприклад, “принц поезії”, “принц мрії”).
-
У назвах деяких тварин, рослин або предметів для позначення вищої якості, елітності або схожості з атрибутами монаршої особи (наприклад, сорт груші “принц”, марка автомобіля).
-
У фольклорі та казках: молодий царський син, який є головним чоловічим персонажем, герой, що зазвичай одружується на принцесі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. принц, р. принца, д. принцові, з. принца, о. принцом, м. принці, к. принце
Походження слова (Етимологія)
Слово «принц» походить від німецького Prinz, яке, своєю чергою, запозичене з французького prince, що означало «князь, принц». Французьке слово походить від латинського princeps — «глава, ватажок; син імператора, спадкоємець престолу». Латинське princeps утворилося зі слів primus («перший») і capere («брати, захоплювати»), тобто буквально «той, хто займає перше місце». Таким чином, слово «принц» зберегло значення «перший» або «головний».