король

1. Титул одноосібного глави монархічної держави (королівства), що зазвичай передається спадково; особа, яка носить цей титул.

2. Гральна карта з зображенням чоловіка в короні, що позначає старшинство між фігурними картами (зазвичай між дамою і тузом).

3. Головна, найважливіша фігура в деяких настільних іграх (наприклад, у шахах — король, мета гри якого полягає в його захисті).

4. Переносно: той, хто досяг визнання як найкращий, найвидатніший у певній галузі діяльності або серед певної групи.

5. У комах — велика розплодна самка в колонії (наприклад, у термітів).

Приклади вживання

Приклад 1:
Хіба вимовити вголос, що король голий, тимчасом як усі співають йому осанну, — це не вибір і не мужність? І не результат?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Промовивши це, розірвав туніку, безстрашно поклав голову під сокиру в 1453 р. Протягом ЗО років він мав таку владу при дворі, що нічого — ні великого, ні малого — не робилося без його рішення, так що Іоанн III, король Кастілії, навіть одягу не міняв без його відома. Обезглавлене тіло залишили на ешафоті, коло нього поставили таз для того, щоб збирати подаяния на похорон людини, яка зовсім недавно вважалась за могутністю рівною царям.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
фінансував американський «мідний король» Т. Девіс. Її учасники виявили скельну гробницю фараона Тутмоса IV з потаємною камерою, в якій розміщувались останки родичів фараона Ехнатона та невідома мумія в чужому саркофазі.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |