Значення
-
Титул верховного правителя, монарха в Київській Русі та деяких інших ранньосередньовічних слов’янських державах; особа, що має цей титул.
-
Панівний титул у ряді європейських країн (наприклад, у Німеччині, Австрії, Італії), що за значенням зазвичай відповідає титулу принца; особа, що має цей титул.
-
Переносно: той, хто виділяється серед інших своїм становищем, перевагою в чомусь; володар, неформальний лідер.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. князь, р. князя, д. князеві, з. князя, о. князем, м. князеві, к. князю