1. (у граматиці) Прикметник, що вживається для позначення признака, який набувається внаслідок дії, вираженої дієсловом, від якого він утворений; дієприкметниковий.
2. (у граматиці) Прикметник, що утворений від дієслівної основи за допомогою суфіксів -льн-, -альн-, -яльн- та вказує на признак, пов’язаний з можливістю або призначенням для певної дії (наприклад: миючий, читальний, гортальний).