Словник Української Мови
Буква
1. Люди з нижчих прошарків суспільства, переважно селяни та міська біднота, що не належать до привілейованих станів (шляхти, духовенства тощо); прості люди, народ.
2. (переносно) Люди, які не мають високої освіти, витонченого смаку або утончених манер; у негативному контексті — натовп, чернь.
Приклад 1:
Насправді «соціальна гармонія» в суспільстві, де існували раби й рабовласники, бідні й багаті, простолюд й вельможні, була утопією. Старо- вавилонське суспільство знало, шо таке соціальні негаразди, а можливо — й соціальні вибухи, про шо натякають рядки з «Поеми про бога чуми Еррі»: Вавилоняне, что, словно тростинки, начальника не знают, вкруг тебя собралися, Не знавший оружия свой меч обнажает, Не знавший стрел напрягает лук свой, Не знавший свары вступает в битву, Не знавший силы летает, как птица.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
[664] Семибратня кров — вапняковий скелет корала (соггаїїіиш rubrum) темно-малинового кольору, що його простолюд наділяв магічною силою. [665] Уривок з пісні «А мій батько орандар…», яку Шевченко подав у поемі «Гайдамаки».
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
Такі згромадження простолюд називав стадом (stadem), а це ще поде- куди трапляється й досі по селах Литви та Русі. Почавши від провідної неділі аж до св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”