мужицтво

1. Застаріле позначення селянства як соціального стану, селянського життя та побуту.

2. Збірна назва селян, простого народу; селянство.

3. Перен. Про людей, які відрізняються грубістю, некультурністю або обмеженістю поглядів (зневажливо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Другий ставив на першім плані українське мужицтво, готовий і незаперечний національний елемент — і в той же час найбільш потрібуючий для себе вслуги, — і виводив потребу пізнати цей елемент, писати переважно про нього, для нього і поступати в літературі вгору вкупі з ним (розвивати літературу знизу вгору). В такім поступанню ми бачили єдину гарантію й того, що ми зробимо не тільки самостійну, але й живу українську культурну мову.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Частина мови: іменник (однина) |