Словник Української Мови
Буква
1. Який має привілеї, особливі права або переваги порівняно з іншими; наділений привілеями.
2. Який користується особливими умовами, пільгами або перебуває в кращому становищі.
3. У бізнесі або фінансах: стосовно цінних паперів або боргу — такий, що має пріоритетне право на виплату дивідендів або на задоволення вимог у разі ліквідації.
Приклад 1:
Це був привілейований прошарок єгипетського чиновництва. Писці звільнялися від сплачування податків, різних трудових повинностей на державу, від привселюдного побиття палицею за вироком суду тощо.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”