Словник Української Мови
Буква
1. Обмінюватися словами, жестами при розлученні на певний час або назавжди; казати “прощай(те)”.
2. Розставатися з кимось, покидати когось або щось (часто назавжди).
3. Відмовлятися від чого-небудь, позбавлятися чогось; відчувати втрату.
4. У значенні “прощатися з життям” — помирати.
Приклад 1:
Нагода прощатися з гостесами.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Прощатися з Венецією і прощатися з собою. Мені було непросто це говорити.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Старi гостi подивилися на молодiж i почали прощатися, бо вже вечорiло. Молодiж iще трохи потанцювала та й подалася з двору на вигiн — кiнчати там свято.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”