Словник Української Мови
Буква
1. Залишати когось або щось, відходити від когось, чогось; кидати. Наприклад: покидати рідний дім, покидати сім’ю.
2. Кидати, жбурляти щось у різні боки або в когось, у щось; розкидати. Наприклад: покидати каміння у воду, покидати іграшки по кімнаті.
3. (У пасивному стані) Бути кинутим, залишеним десь у кількох екземплярах або в різних місцях. Наприклад: по полю були покидані старі шини.
Приклад 1:
З причини своїх (Монсиньйор мені вибачить деяку різкість) нібито бабських болячок Церіна категорично відмовилася покидати готель (обстежувати себе вона не далася, з чого й випливають мої сумніви у справжності захворювання). Таким чином, я супроводжував Респондента і протягом довгих годин був неподалік від нього (про що Респондент ані не здогаду вався).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах, Старітися, умирати, Добро покидати Чужим людям, чужим дітям На сміх, на розтрату! II І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
Тут же прийнялись за печене: поїли баранця, поросятини; а кiсточок пiд стiл не кидали, а клали на стiл, щоб опiсля покидати у пiч. Далi їли ковбасу, сала кусочками нарiзали i крашанок облупили i порiзали, на тарiлочцi.
— Самчук Улас, “Марія”