лишати

1. Залишати когось або щось на місці, не брати з собою; покидати.

2. Припиняти перебування десь, йти звідкись; залишати якесь місце.

3. Не використовувати, не витрачати щось; зберігати для майбутнього.

4. Передавати щось у спадок, у власність або на зберігання комусь іншому.

5. Ставати причиною появи якогось стану, відчуття, наслідку (наприклад, лишати враження, слід).

6. Переставати бути кимось або чимось, втрачати якийсь стан, якість.

Приклади вживання

Приклад 1:
І вдарив веселої — він не боявся гетьмана, не боявся нікого, але не хотів лишати по собі тільки лихої пам’яті: “Як засядем, браття, коло чари” — й козаки підхопили, гримнули дружно, голосно, аж затрусилася стеля. Юрій підвівся: — Налий усім по кварті, а йому, — показав пальцем на сонного хлопця-поводиря, — коржиків медових і поїсти чогось.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: дієслово () |