1. Прислівник, що означає: після всього, наприкінці, остаточно, у результаті.
2. Уживається для позначення дії або стану, який настає після інших подій або тривалого процесу.
напослідку
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
ах!..» Як ось входить економ, поклонивсь панові, пані, панянкам і Масі напослідку, кинув оком і на цю церемонію та й каже: — Slyszalem nowine: ksiadz paroch kazal dlugo zyc!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Аж напослідку каже: — Ото треба було справити мені сюртук. — А ти ж справив собі його?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |