Значення
-
Сукупність встановлених і санкціонованих державою загальнообов’язкових норм і правил поведінки, що регулюють суспільні відносини та охороняються силою державного примусу; законодавство, правопорядок.
-
Гарантована державою та суспільством можливість, свобода щось робити, мати чи вимагати; повноваження, привілей.
-
Наука, що вивчає суспільні норми та закони; юридична наука, правознавство.
-
Підстава, законна причина для якихось дій, вимог або переконань.
-
У морально-етичному сенсі — те, що відповідає принципам справедливості, законності, людської гідності.
-
У деяких виразах — сторона, напрямок (наприклад, праворуч).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. право, р. права, д. праву, з. право, о. правом, м. праві, к. право