1. Літературно-художній напрям другої половини XVIII — початку XIX століття, що виник як реакція на раціоналізм класицизму і визначався акцентом на внутрішньому світі, почуттях та переживаннях людини, культом природи, ідеями моральної чистоти та співчуття до простих людей.
2. У побутовому значенні — надмірна, в’яла чутливість, схильність до емоційної розм’якшеності та ніжних почуттів у житті чи мистецтві.