поводир

1. Особа, яка веде, направляє когось або показує дорогу, особливо в незнайомій місцевості чи в складних умовах.

2. Особа, яка супроводжує та допомагає пересуватися незрячій людині або людині з вадами зору; провідник.

3. Переносно: той, хто вказує шлях у житті, в ідеології, науці, мистецтві; наставник, ідейний керівник.

4. Застаріле: візник, той, хто керує запряженими тваринами (наприклад, волами).

5. У тваринництві: провідний, найкращий у групі (зграї, табуні) самець, який веде за собою інших.

Приклади вживання

Приклад 1:
За довгим столом гуляв поставець, там сиділо з десяток козаків, на самому краю примостився сліпий кобзар, біля його ніг спав хлопчик-поводир. Натомилося хлоп’я, та й як не натомитись, коли міряли ногами Україну з краю в край, кобзар рідко коли затримувався на одному місці, а ночували вони де доведеться.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |