Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка супроводжує когось у дорозі, подорожі або переході; провідник, супутник.
2. Учений, який керує практичною підготовкою студентів (наприклад, під час польових чи педагогічних практик); керівник практики.
3. У старшинському складі деяких молодіжних організацій (наприклад, піонерській) — вихователь, керівник загону.
Приклад 1:
V Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати; Торбинками обвішаний Його повожатий, Мале дитя, коло його На сонці куняє, А тим часом старий кобзар Ісуса[34] співає. Хто йде, їде — не минає: Хто бублик, хто гроші; Хто старому, а дівчата Шажок міхоноші[35].
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Коли експрес знову рушив у сизу далечiнь туманного дня, в купе Криленка ввiйшов повожатий i попрохав його дати притулок двом громадянам. — Прошу пробачення, — сказав вiн.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”