НАДТЕКУ́ЧІСТЬ, -чості, жін., фіз. Властивість деяких рідин (наприклад, рідкого гелію за дуже низьких температур) текти без внутрішнього тертя, тобто з нульовою в’язкістю; стан речовини, за якого вона здатна проходити крізь найменші пори та утворювати тонкі плівки на поверхнях.
надтекучість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |