поводатар

1. Власна назва козацької старшини, яка виконувала обов’язки військового писаря або скарбника в Запорозькій Січі та Гетьманщині.

2. Історична посада в українському козацькому війську та державному управлінні, відповідальна за ведення фінансових справ, господарського обліку та діловодства (аналог скарбника, економа).

Приклади вживання

Приклад 1:
Між ними один був вищий од усіх цілою головою: то був їх поводатар, Степан Воздвиженський. Це були тульські семінаристи.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |