поводатар

[poʋodɑtɑr] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Власна назва козацької старшини, яка виконувала обов’язки військового писаря або скарбника в Запорозькій Січі та Гетьманщині.

  2. Історична посада в українському козацькому війську та державному управлінні, відповідальна за ведення фінансових справ, господарського обліку та діловодства (аналог скарбника, економа).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. поводатар, р. поводатаря, д. поводатареві, з. поводатаря, о. поводатарем, м. поводатареві, к. поводатарю

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів