1. (про звіра) Який має повний, незменшений набір зубів (про особу, що досягла певного віку та має розвинені ікла та корінні зуби).
2. (перен., розм.) Дорослий, зрілий, повноцінний; той, що має повний набір якостей або характеристик.
повновидий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З одних дверей келії за богомольцями слідив очима один чернець, молодий, здоровий та повновидий, з довгою чорною бородою. Він набачив у церкві Мелашку.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: прикментик () |