1. Не помітно для оточуючих, обережно, тихо, без зайвого шуму.
2. Повільно, поступово, не поспішаючи.
3. У зменшеному ступені, не дуже сильно, не надто інтенсивно.
потихеньку
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я перекладала їх здебільшого на роботі між редагуванням текстів з медицини й економіки, читала їх потихеньку своїм колегам, навіть послала «Баладу плахи» в листі до Атени Пашко. Щодня гинуть мужність і святість, Щодня розпинають їх.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
(Пiд-бiга i б’є його шуткома потихеньку.) Ось тобi – чорнява!..
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
Там, у Єрусалимi, переходячи вiд храму до храму, вона просила в Бога сили — бiльше нiчого: рiк видався тяжкий, самотнiй (шлюб, що довший час догнивав був потихеньку, затуманюючи душу, як вiконце в парко надиханiй кiмнатi, нарештi розпався), а головне — бездомний, весь у нарваних скоках вiд одного тимчасового пристановиська до iншого, аби тiльки не лишатися в мацiпусiнькiй квартирцi вкупi з мамою: з нею вона починала ненавидiти власне тiло, його вперту, необорну матерiальнiсть — мусило, хоч ти лусни, займати певний кубiчний об’єм простору! — ночами снилась собi хлопом — високим, довговолосим чорнявим самцем‑Мауглi, що волочить у койку стару вiдьму в звислих блакитнаво‑сивих космаках — i не може її взяти!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прислівник () |