Значення
-
Стан бездіяльності, спокою, відсутності руху; тиша.
-
Стан душі, що характеризується відсутністю тривог, хвилювань, душевної рівноваги; спокій.
-
Стан мертвого тіла; смерть (зазвичай у ввічливих або офіційних висловлюваннях).
-
Застаріла назва кімнати, житлового приміщення (найчастіше у формі множини: покої).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. покої, р. покою, д. покоєві, з. покій, о. покоєм, м. покоєві, к. покою
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘покій’ походить від праслов’янського *pokojь, що означало ‘спокій, відпочинок’. Воно утворене від дієслова *počiti (спочити) за допомогою чергування голосних. Спочатку позначало стан спокою та відпочинку, а згодом набуло також значення ‘кімната’ (місце для відпочинку) та ‘смерть’ (вічний спокій). Це слово має відповідники в багатьох слов’янських мовах, наприклад, у російській (покой), польській (pokój), болгарській (покой) та інших.