приміщення

[prɪmiʃt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

Будівля або частина будівлі, що призначена для перебування людей, розміщення устаткування, зберігання чогось; окрема кімната, зал, цех тощо.
Процес дії за значенням дієслова *примістити*; розміщення когось або чогось у певному місці.

Граматичні форми:

н. приміщення, р. приміщення, д. приміщенню, з. приміщення, о. приміщенням, м. приміщенні, к. приміщення

У приміщенні церкви відкрито вокзал:
почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря —
і виходиш, і ходиш по першій платформі.

— Юрій Андрухович
У приміщенні замку відкрито шпиталь:
там гуляє лицарство в потертих піжамах,
мов побите вогнем чи познімане з паль,
і діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
їх лікують від стиду. І цвяхами теж.

— Юрій Андрухович
У приміщенні цирку відкрито завод:
там летить над верстатами гордий народ
у блискучому гримі — від вуха до вуха.

— Юрій Андрухович
У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.

— Юрій Андрухович