Словник Української Мови
Буква
1. Застосування певних заходів стримування або обмеження до особи, яка вчинила правопорушення або провину, з метою її виправлення або відплати за вчинене.
2. У релігійному, зокрема християнському, контексті — божественна кара за гріхи, що може сприйматися як випробування або справедлива відплата.
3. (переносне значення) Важка, несприятлива подія або страждання, які сприймаються як неминуча розплата за щось або як тягар.
Приклад 1:
З цього погляду покарання болісне, але не ганебне, смерть трагічна, але не страшна» (с. 64); «Моральна досконалість, навіть покарана, лишається досконалістю».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Від покарання до покарання він торував свій шлях, з кожного повороту якого творив свій портрет, в якому легко вгадуються ситуації й цілий світ. Вгадуються, незважаючи навіть на те, що в «Палімпсестах» Стус зробив все можливе, аби затерти сліди надмірних емоцій, страждань і переживань.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Приклад 3:
Так само і людям всім нака- зував під загрозою строгого покарання жертви їм приносити і за богів їх a 169b Пізні українські житія св. рівноапостольного князя Володимирамати.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”