покута

1. У християнській традиції — добровільне прийняття страждань, труднощів або позбавлень як спосіб каяття за вчинені гріхи, відпущення провини або духовного очищення.

2. Переносно — важкі переживання, муки сумління, каяття або страждання, спричинені вчиненою провиною, помилкою.

3. Застаріле — покарання, кара за злочин або провину.

Приклади вживання

Приклад 1:
11 Соловей Е. Втеча по колу як покута за інших.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
XVII Сповідь і покута На дру­гий день, ра­но-вранці, Чіпка пішов до Грицька. Но­ва ха­та, біла, че­пур­на, привітно виг­ля­да­ла з-за об­го­ле­них ли­хою осінньою не­го­дою груш та ряд­ка прут­няс­тих верб.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |