Словник Української Мови
Буква
1. Мати підозру щодо когось, чогось; вважати когось можливим винуватцем чогось, приписувати комусь якісь негативні дії або наміри.
2. Припускати, допускати можливість існування, наявності або появи чогось (зазвичай небажаного).
3. У медицині та юриспруденції: попередньо встановлювати, визначати щось (наприклад, діагноз, версію) як найбільш ймовірне.
Приклад 1:
(підозрівати справедливість сього факта не бачу причини) *), і мабуть правительство робило в тім напрямі проби не конче успішні, коли вкінці подарувало вею сю подимну залеглість двом заслуженим воякам за заслуги; очевидно, воно стратило надїю стягнути сей податок, коли так за нїщо його відступило. Чи удало ся обдарованим щось стягнути з київських обивателїв, зістаєть ся нам незвісним.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”