Словник Української Мови
Буква
1. Мати припущення, здогад про щось, що не є доведеним або очевидним, часто з відтінком недовір’я або негативного сприйняття.
2. Вважати когось можливим винуватцем чогось недоброго, причетним до вчинення чогось забороненого або шкідливого.
3. (у медицині, діагностиці) Припускати наявність у пацієнта певного захворювання на основі неповних або попередніх ознак.
Приклад 1:
Двері лязгнули, як гільотіна, і тепер уже настав чірьод Васілію Петровичу дивуватись і підозрювати шото неладне. Мальчік, вроді нічого не случилось, і далі жував канфєти з чіпсами да п’ялився кудись під стелю.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Негідники довели палкого збавителя людства до того, що той, тільки-но зачувши ненависний звук, починав сходити піною і підозрювати змову. Так не раз і не два постраждали нічим не винні люди: у театрі під час вистави професор побив ціпком поважного купця Гофріхтера, у неділю потовк у костелі застудженого інтроліґатора, просто посеред вулиці мало не до смерті забив літнього пана, вельмишановного підприємця Яна Коллера, відомого як «alte Gardel», тобто «стара ґвардія» — саме того, який за своє життя побудував у Галичині стільки мостів та колій, зокрема — мости через Прут у Яремчому та Ямній і 518-метровий тунель у Бахрівці.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”