Словник Української Мови
Буква
1. Направляти думки на щось, обмірковувати, роздумувати про щось.
2. Мати намір, збиратися щось зробити; замислювати.
3. (з часткою “не” у формі наказового способу) Використовується для вираження попередження, застереження або неможливості чогось.
4. Сприймати, оцінювати когось або щось певним чином; мати думку.
Приклад 1:
Дещо знітившись, вона пробелькотіла щось про друзів Павлюка, які доручили їй поговорити зі мною, на що я відповіла: «Перед тим як братися за такі доручення, треба добре подумати». Результатів голосування я не чекала (проголосували одностайно) і пішла геть від такої «гостинности».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— Тут і справді є над чим подумати, Лайзо… — Тут нема над чим думати, dolly! Усе ясно й так!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”