підозрілість

1. Властивість за значенням прикметникапідозрілий“; стан, коли хтось або щось викликає підозру, сумнів, здається непевним або таким, що не заслуговує довіри.

2. Схильність до підозрілості, недовір’я; налаштованість бачити в комусь, чомусь небезпеку, злий намір або приховані вади.

Приклади вживання

Приклад 1:
От і можуть виникнути упередження до мене, тимчасова бодай підозрілість. Але… наплювать!
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Частина мови: іменник (однина) |