1. Який викликає підозру, недовіру; сумнівний, непевний.
2. Який має ознаки чогось недоброго, забороненого або небезпечного; виглядає небезпечним.
3. Який перебуває під підозрою у чомусь (часто у вчиненні злочину).
підозрілий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Крім того, я вважав себе зобов’язаним робити це і як один з тих, хто добре знав Перфецького особисто і кому навіть належала ідея одного зі Стасових імен («Антиной», а не «Антипод», як дозволяє собі вигадувати підозрілий добродій «Білин- кевич»). І, якщо вже мова зайшла про фантазії, спекуляції та фальсифікати останнього, то варто зараз-таки спросту вати і найбільш кричущу з них: готель «Білий » (а не «Білий », як у «Білинкевича»), з вікна якого нібито викинувся Перфецький, було назавжди зачинено ще років двісті тому, хоч усілякі монарші особи та їхні утриманки й полюбляли зупинятися там протягом XVII — XVIII ст.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Таких письменників, як Драй-Хмара, називали тоді у пресі «попутниками» — ні свій, ні чужий, але підозрілий… Усталилась думка, що Драй-Хмара належав до естетичної платформи неокласиків — невеликого кола київських поетів і літературознавців — Миколи Зерова, Павла Филиповича, Юрія Клена, Максима Рильського. Неокласики (від грецького neos: новий і латинського classicus: взірцевий) — неформальне товариство вільних від ідеологічних настанов митців, які шанували талант митця і цінували літературу за її іманентними критеріями.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
А коли вже мав вертати, то було не рано, несподівано почув тріскотняву, якийсь підозрілий шелест. Глянув — на нього йшла ціла череда якихось тварин, нишпорила.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Частина мови: прикментик (True) |