Словник Української Мови
Буква
АВАНГАРДИ́ЗМ, -у, чол.
1. Сукупність новаторських, експериментальних, радикальних течій і напрямів у мистецтві та літературі XX століття, що заперечують усталені традиції, форми та естетичні норми, прагнучи до створення принципово нових засобів вираження.
2. Загальна назва для творчих пошуків і рухів у різних сферах культури, що характеризуються розривом із попередньою художньою системою, епатажністю та орієнтацією на майбутнє.
Приклад 1:
Іноді сценаристи, орієнтовані на авангардизм слов’янського розливу, розбудовували цю фразу до варіанту «Допоможіть, люди добрі!», та це не мало успіху ані в глядачів, ані в цензорів. Не тому навіть, що оксюморонність виразу «люди добрі» надто очевидна, а тому, що: по-перше, вирафінований ідеологічною муштрою художній смак радянського обивателя-інтернаціоналіста протестував проти дешевого панслов’янізму, закладеного в цьому словосполученні; а по-друге, — і це найголовніше — поява в кадрі сакральної вареної ковбаси (режисери практикували крупний план, паралельний монтаж і навіть зйомку рапідом) була культурним кодом такої потуги й універсальності, що будь-які мистецькі експерименти в цьому контексті видавалися святотатством.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”