Словник Української
1. (в акушерстві) такий, що характеризується асинклітизмом — похилим положенням голови плода під час пологів, коли одна з тім’яних кісток розташована нижче за іншу, що вважається фізіологічною нормою для правильного вставлення голови в таз.
2. (в геології) такий, що не має клінального залягання; стосовний до шарів гірських порід, осьові площини яких не паралельні.
1. Відсутність синхронності, незбіг у часі двох або більше процесів, явищ чи подій.
2. У техніці та інформатиці — режим роботи, при якому події (наприклад, передача даних, виконання операцій) відбуваються не в жорстко задані моменти часу, а незалежно один від одного, без загального тактування.
3. У лінгвістиці — неодночасність, розбіжність у часі між різними мовними змінами або явищами.
1. (про процеси, системи, дії) Такий, що відбувається або працює не одночасно, не синхронно з іншим процесом або з певним тактом; десинхронізований.
2. (інформ., техн.) Такий, що не потребує миттєвої взаємодії або очікування відповіді для продовження роботи; організований за принципом незалежного виконання операцій.
3. (кінематогр., про звук) Такий, що не збігається точно з рухами губ персонажа на екрані або з візуальним рядом; не синхронний.
1. (про процес, систему, діяльність) Організований таким чином, що його окремі складові, етапи або дії не є жорстко прив’язаними до спільного часового графіка та можуть відбуватися незалежно один від одного, не вимагаючи миттєвої взаємодії чи реакції в реальному часі.
2. (про навчання, освітні технології) Такий, що відбувається без одночасного присутності викладача та учнів (студентів) у певному місці та в один час, зазвичай з використанням цифрових платформ, де кожен учасник може освоювати матеріал у зручному для себе темпі та режимі.
3. (про зв’язок, передачу даних) Реалізований за принципом, коли обмін інформацією між пристроями або програмами не потребує їхньої постійної синхронізації та безперервного з’єднання; дані можуть надсилатися та отримуватися з затримкою.
1. Який має властивість асинхронізувати, тобто порушувати синхронність, одночасність або узгодженість у часі процесів, явищ або дій.
2. (у техніці, інформатиці) Призначений для асинхронізації, наприклад, пристрій або алгоритм, що забезпечує незалежне виконання процесів.
1. (про процеси, явища) Такий, що порушує синхронність, одночасність або узгодженість у часі; такий, що призводить до розсинхронізації.
2. (інформ., техн.) Такий, що дозволяє або забезпечує незалежне, несинхронізоване виконання процесів, операцій або передачу даних, коли подальші дії не очікують завершення попередніх.
1. У спосіб, що не є синхронним; без одночасності або узгодженості в часі; неодночасно.
2. У техніці, інформатиці та телекомунікаціях — про спосіб обміну даними або роботу систем, коли події (наприклад, передача сигналів, виконання операцій) відбуваються не в жорстко задані моменти часу, незалежно один від одного, без очікування на синхронізуючий сигнал.
3. У педагогіці (про навчання) — про освітній процес, який відбувається не в реальному часі, коли учасники взаємодіють з навчальним матеріалом і викладачем у зручний для себе час, а не одночасно.
1. (техн.) Пов’язаний з технологією асинхронних іонних двигунів або систем, що використовують для створення тяги електричну енергію для іонізації робочого тіла та прискорення іонів у нестаціонарному (асинхронному) електричному полі.
2. (фіз., техн.) Стосовний до методу прискорення заряджених частинок (іонів) за допомогою змінного електричного поля, фаза руху яких не синхронізована з коливаннями поля.
1. У спортивних іграх (особливо в баскетболі, футболі, хокеї) — передача м’яча або шайби партнеру по команді, яка безпосередньо призводить до взяття воріт або закидання м’яча в кошик.
2. У деяких видах спорту (наприклад, фігурне катання, гімнастика) — допомога партнера під час виконання елемента, що враховується суддями як складова частина виступу.
3. Застаріле та рідковживане: допомога, сприяння, підтримка в якійсь діяльності.
1. (у медицині) професійна допомога, участь у проведенні медичної процедури або операції, що надається лікареві іншим медичним працівником (наприклад, хірургу — операційною сестрою).
2. (застаріле) присутність, перебування поруч із кимось із метою допомоги, супроводу або нагляду.
3. (у церковній практиці) офіційне представництво, участь високопоставленого церковного ієрарха (наприклад, папського нунція) у церемонії інтронізації нового єпископа як свідка від імені вищої церковної влади.