Вейдит — власна назва мінералу класу силікатів, рідкісний ланцюжковий силікат кальцію та цирконію (Ca₂ZrSi₄O₁₂), названий на честь американського геолога Артура Вейда (Arthur Wade).
-
галайкотатися
1. (діал.) Безцільно ходити, бродити, тинятися; байдикувати, ледарювати.
2. (діал.) Поводитися галайкувато, незграбно; плутатися під ногами, заважати.
-
еквіпотенціаль
Еквіпотенціаль — у фізиці, зокрема в електродинаміці та гідродинаміці: поверхня, у всіх точках якої потенціал силового поля (наприклад, електричного, гравітаційного) має однакове значення; поверхня рівного потенціалу.
Еквіпотенціаль — у картографії: лінія на карті, що з’єднує точки з однаковим значенням будь-якого показника (наприклад, атмосферного тиску, гравітаційного потенціалу), ізолія.
-
вейгела
1. Рід декоративних чагарників родини жимолостеві, що походять із Східної Азії, відомі своїми рясними трубчастими квітами білого, рожевого, кармінового або жовтого кольору, що розквітають навесні та влітку.
2. Декоративний садовий чагарник, представник роду Weigela, який культивується для озеленення через свої пишні квіти та відносну непримхливість.
-
галайкотати
1. (діал.) Гучно, несамовито кричати, галасувати; лементувати.
2. (перен., діал.) Гучно та настирливо говорити, сперечатися; лаятися.
-
везіння
1. Сприятлива випадковість, щаслива доля, успіх у чомусь, що залежить від випадку; удача.
2. Рідко вживане значення: процес переміщення, транспортування когось або чогось; везіння як дія за значенням дієслова «везти».
-
еквіпотенціал
1. У фізиці та геофізиці — лінія або поверхня, усі точки якої мають однаковий потенціал силового поля (наприклад, гравітаційного, електричного).
2. У метеорології — ізолінія, що з’єднує на карті точки з однаковим значенням атмосферного електричного потенціалу.
3. У геодезії та картографії — лінія, що відповідає поверхні з однаковим гравітаційним потенціалом (наприклад, поверхня геоїда).
-
везуха
1. Розмовне позначення удачі, щасливого випадку або вдалого збігу обставин, коли щось відбувається на користь людини без особливих її зусиль.
2. У спорті (переважно в азартних іграх, покері) — ситуація, коли гравець виграє або отримує перевагу завдяки випадковому, малоймовірному результату, а не вмілому розіграшу.
-
галайко
1. Прізвисько, яке вживається стосовно людини, що говорить надто голосно, галасливо або багатослівно; крикуна, базікала.
2. Власна назва персонажа українського фольклору, зокрема вертепної драми, що уособлює тип простодушної, галасливої та метушливої людини.
3. (заст.) Назва одного з видів дикої качки (Anas strepera), що мешкає на водоймах України; сіра качка.
-
везунчик
1. Розмовне позначення людини, якій щастить, якій часто та без особливих зусиль щастить у житті, у різних ситуаціях; щасливчик.
2. Уживається як прізвисько або неофіційне ім’я людини, яка відповідає опису з першого значення.