1. Поет-співець у кельтських народів (у давнину та середньовіччі), який супроводжував свої пісні-балади грою на струнному інструменті (найчастіше арфі чи лірі).

2. Поет, який сам виконує свої вірші, зазвичай під акомпанемент гітари; автор-виконавець, представник бардівської (авторської) пісні.

3. Переносно: видатний поет, співець (часто високопарно або жартома).

1. Назва річки в Бурятії (Росія), що впадає в озеро Байкал, відома своїми сильними вітрами, які дмуть з її долини.

2. Місцевий сильний східний або північно-східний вітер, що дме в Середньому Байкалі, переважно в теплу пору року, названий на честь річки Баргузин.

3. Назва одного з найстаріших заповідників Росії, розташованого на східному узбережжі Байкалу в Бурятії — Баргузинський заповідник.

4. Назва історико-географічної області в Бурятії — Баргузинська долина.

1. Верхня частина борту судна, що має вигляд невисокого парапету або огорожі для захисту палуби від заливання хвилями.

2. Назва одного з основних щоглових вітрильників (баркентини) з певною оснасткою, що використовувався у XVIII–XIX століттях.

Баргеньйо — власна назва італійського міста Барі в українських джерелах XVI–XVIII століть, що вживалася переважно в контексті описів морських подорожей, торгівлі або паломництва до святині Святого Миколая.

Баргеньйо — традиційна українська (руська) назва Апулійського портового міста Барі на півдні Італії, відома з давніх літописів, подорожніх нотаток та офіційних документів часів Гетьманщини.

1. Зменшувально-пестлива форма від “барвінок” — невелика рослина родини барвінкових з блискучими темно-зеленими листками та блакитними, рідше білими або рожевими квітками, що символізує вічність життя, любов та пам’ять.

2. Традиційна українська народна пісня-коломийка, що отримала назву від рослини барвінок і є одним із найвідоміших музичних символів України.

3. Переносно — ласкаве звертання до дорогої, коханої людини (переважно жінки або дитини), що вживається за аналогією з ніжністю та красою квітки.

1. Багаторічна трав’яниста рослина родини барвінкових зі стійкими блискучими листками та блакитними, рідше рожевими або білими квітками, що часто використовується як декоративна та ґрунтопокривна рослина; також відома як зілля від недуг у народній медицині та як символ пам’яті та життя у фольклорі.

2. Назва поширеного народного пісенного мотиву або жанру ліричної пісні, що часто будується на символічному порівнянні дівчини з цією квіткою.

3. Переносно: про стійку, нев’янучу красу, молодість або кохання (зазвичай у виразах на зразок “вічний барвінок”, “барвінок молодості”).

1. Родина рослин порядку барвінкоцвітих, що включає вічнозелені трав’янисті рослини або напівчагарники з супротивними листками та блакитними, рідше білими або рожевими квітками; представником є барвінок.

2. Розмовна назва родини кутрових (Apocynaceae), до якої згідно з сучасною ботанічною класифікацією належать і барвінок, і олеандр, і катарантус, та інші роди.

1. Багаторічна трав’яниста рослина родини барвінкових з блискучими темно-зеленими листками та блакитними, рідше білими або рожевими квітками, що часто використовується як декоративна та лікарська; вічнозелений чагарничок (Vinca).

2. Поширена народна назва квітки цієї рослини.

3. Переносно: символ вічності, пам’яті, нев’янучого життя, часто пов’язаний з народними обрядами та вшануванням померлих.

1. Те саме, що барвінок — вічнозелена рослина з довгими повзучими пагонами, блакитними або рідше білими, рожевими квітками, яка часто використовується в декоративному садівництві та народній медицині.

2. Рідкісна поетична назва барвистого, яскравого кольору, переважно синього або фіолетового відтінку.

1. Властивість предмета, явища або образу, що полягає в насиченості, різноманітності або яскравості кольорів; колоритність.

2. Переносно: виразність, емоційна насиченість, образність мови, художнього твору тощо; експресивність.