1. Слово або вираз, запозичений з іншої мови або побудований за іноземним зразком, який сприймається як чужорідний і порушує норми української мови.

2. У лексикології: мовна одиниця, що є порушенням норми мови під впливом іншої мови, зокрема невластиве даній мові слововживання або словотворення.

1. Сорт червоного сухого вина, виробленого в італійській провінції П’ємонт з винограду сорту Неббіоло; також марка такого вина.

2. Власна назва (топонім) селища (фракції) в італійській комуні Барбареско, регіон П’ємонт.

1. (історичне) Представник чужого, переважно кочового народу, який не сповідував християнства або ісламу та вважався неосвіченим і диким з точки зору античної греко-римської або середньовічної європейської цивілізації.

2. (переносне значення) Невіглас, некультурна, груба людина, яка зневажає або нехтує загальноприйнятими нормами поведінки, моралі чи мистецтва.

3. (історичне, у Східній Римській імперії) Військове звання, командир варварських (іноземних) найманих загонів у візантійській армії.

Барбаміл — власна назва торгової марки лікарського засобу на основі барбітурату барбіталу, що застосовувався у медицині як снодійний та заспокійливий препарат.

Барбаміл — загальновживана назва (синонім) самого барбіталу — похідного барбітурової кислоти, що використовувався як короткодіючий снодійний засіб.

1. Фортифікаційна споруда у формі бастіону або напівкруглого виступу перед головними воротами середньовічних замків або міських мурів, призначена для їх додаткового захисту та контролю підходу.

2. Назва однієї з веж та прилеглих укріплень у системі оборонних споруд середньовічного Краківа (Польща), що збереглася донині як пам’ятка архітектури.

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на річці Барба.

3. (рідко) Застосування як народної назви для деяких рослин, зокрема, глоду (Crataegus) адишника (Ononis).

Барахорія — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі.

1. Жінка, яка збирає, колекціонує або торгує старими, уживаними або різноманітними дрібними речами, часто без особливої системи або цінності; любителька старожитностей та різних цікавинок.

2. Розм. Жінка, схильна до накопичення, збирання непотрібних або зайвих речей, що створює безлад.

1. Людина, яка збирає, колекціонує різноманітні, часто старі та непотрібні речі, а також той, хто полюбляє займатися обміном, купівлею-продажем дрібних або вживаних речей.

2. Розм. Торговець старими, вживаними або дрібними речами; крамар.

1. Розмовна назва стихійного або організованого місця торгівлі вживаними речами, старими або невеликими за вартістю товарами, а також самі такі речі; роздрібний ринок, блошиний ринок.

2. (переносне значення) Сукупність різнорідних, часто непотрібних або зайвих речей, які зібрані разом; купа старих речей, мотлох.