барбар

[bɑrbɑr] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    (історичне) Представник чужого, переважно кочового народу, який не сповідував християнства або ісламу та вважався неосвіченим і диким з точки зору античної греко-римської або середньовічної європейської цивілізації.

  2. (Соціологія) –

    (переносне значення) Невіглас, некультурна, груба людина, яка зневажає або нехтує загальноприйнятими нормами поведінки, моралі чи мистецтва.

  3. (Історія) –

    (історичне, у Східній Римській імперії) Військове звання, командир варварських (іноземних) найманих загонів у візантійській армії.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. барбари, р. барбар, д. барбарам, з. барбар, о. барбарами, м. барбарах, к. барбари

Більше записів