Значення
- (Історія) –
(історичне) Представник чужого, переважно кочового народу, який не сповідував християнства або ісламу та вважався неосвіченим і диким з точки зору античної греко-римської або середньовічної європейської цивілізації.
- (Соціологія) –
(переносне значення) Невіглас, некультурна, груба людина, яка зневажає або нехтує загальноприйнятими нормами поведінки, моралі чи мистецтва.
- (Історія) –
(історичне, у Східній Римській імперії) Військове звання, командир варварських (іноземних) найманих загонів у візантійській армії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. барбари, р. барбар, д. барбарам, з. барбар, о. барбарами, м. барбарах, к. барбари