Словник Української
1. Розділ метеорології, що займається вивченням фізичних властивостей повітря, а також розробкою методів і засобів для вимірювання його параметрів (наприклад, тиску, температури, вологості, швидкості руху).
2. Сукупність методів і технічних засобів для вимірювання густини, вологості, тиску, температури та інших характеристик газів, зокрема повітря.
Аеромеханік — фахівець з технічного обслуговування, ремонту та підготовки до польоту літальних апаратів (літаків, вертольотів тощо), який має спеціальну освіту та кваліфікацію.
Аеромеханіка — розділ механіки, що вивчає закони рівноваги та руху газоподібних середовищ (переважно повітря), а також силову взаємодію цих середовищ із твердими тілами, що в них рухаються.
Аеромеханіка — наукова дисципліна, що об’єднує аеродинаміку та газову динаміку, застосовується в авіаційній, космічній та вітроенергетичній техніці.
1. Пов’язаний із взаємодією або спільним використанням принципів аеродинаміки та механіки, що стосується руху та рівноваги повітряних потоків і твердих тіл.
2. Стосунний до аеромеханіки як розділу фізики, що вивчає закони рівноваги та руху газоподібних середовищ (переважно повітря) і їхню взаємодію з твердими тілами.
3. Технічний: Характеризуючий пристрої, системи або процеси, в яких використовуються механічні принципи для керування або контролю повітряними потоками, тиском (наприклад, аеромеханічна система вентиляції, аеромеханічний привід).
Аеромікробіологія — це розділ мікробіології, що вивчає мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби, пилок тощо), які перебувають у повітрі, їхню будову, розповсюдження, життєдіяльність, а також вплив на здоров’я людини, тварин, рослин та на різні технологічні процеси.
Аероміцет — рід грибів родини аероміцетових (Aeromycetaceae), представники якого характеризуються утворенням пилоподібних спор, що легко розносяться повітряним потоком.
Аероміцет — будь-який мікроскопічний гриб, спори якого пристосовані для поширення повітряним шляхом (зазвичай використовується в ботанічній та медичній термінології).
Аеромобіль — транспортний засіб, що поєднує функції автомобіля та літака, здатен пересуватися автодорогами та здійснювати польоти.
Аеромобіль — історична назва ранніх прототипів літальних апаратів, які на початку XX століття проектувалися для руху по землі та польоту, часто з використанням повітряного гвинта для обох режимів.
1. Пов’язаний з аеромобільними військами, що призначені для високомобільних бойових дій із застосуванням вертольотної техніки та десантування з повітря.
2. Призначений для перевезення або десантування особового складу, техніки та вантажів за допомогою авіації (переважно вертольотної).
Аеромоноз — інфекційна хвороба риб, спричинена бактеріями роду Aeromonas, що характеризується запаленням шкіри, виразками, водянкою, випинанням очей та внутрішніми ураженнями.
Аеропоніка — метод вирощування рослин без ґрунту, при якому коренева система знаходиться в повітрі та періодично обприскується розчином з поживними речовинами.