1. Стосовний до амфіанта, властивий йому; призначений для амфіанта.
2. У геології: що стосується амфіантових порід — групи метаморфічних гірських порід, до яких належать амфіболіти та інші породи з переважанням амфіболів.
Словник Української
1. Стосовний до амфіанта, властивий йому; призначений для амфіанта.
2. У геології: що стосується амфіантових порід — групи метаморфічних гірських порід, до яких належать амфіболіти та інші породи з переважанням амфіболів.
1. Організм, що розмножується амфіапоміксом — способом відтворення, при якому чергуються партеногенетичне (беззаплідне) покоління з поколінням, що виникає в результаті запліднення.
2. У вузькому значенні — представник роду комах Amphiapomixis, для якого характерний описаний вище спосіб розмноження.
Амфіарай — у давньогрецькій міфології: провісник і цар Аргоса, один із учасників походу аргонавтів та полювання на Калідонського вепра, відомий своєю справедливістю та даром пророцтва.
Амфіарай — персонаж давньогрецької міфології, чоловік Еріфіли, який загинув під час походу Сімох на Фіви, після чого був обожнений Зевсом.
1. (у фантастичній літературі, переважно у всесвіті «Зоряних війн») такий, що має два астральні (силові) механізми або генератори, розташовані на протилежних сторонах конструкції, що забезпечує підвищену живучість та маневреність космічного корабля чи бойової машини.
2. (у техніці) такий, що має двостороннє або симетричне розташування основних рушійних або енергетичних вузлів вздовж центральної осі об’єкта.
1. (у біогеографії) такий, що поширений або зустрічається по обидва боки Атлантичного океану; що стосується видів, родів тощо, ареал яких охоплює західні та східні його узбережжя.
2. (у політичній географії) такий, що стосується обох боків Атлантики, зокрема відносин між країнами Європи та Північної Америки.
1. У психології та психіатрії — стан, при якому людина одночасно відчуває дві протилежні емоції (наприклад, любов і ненависть) щодо одного й того самого об’єкта, явища чи особи.
2. У хімії — речовина, яка може проявляти як кислотні, так і основні властивості залежно від умов середовища.
1. (біол.) Здатність деяких організмів жити як у водному, так і в наземному середовищі; пристосованість до життя у двох середовищах.
2. (мед.) Паразитарне захворювання, спричинене гельмінтами-акантоцефалами роду Amphibiophilus, що вражає риб, земноводних та інших тварин.
1. (про організми) Здатний жити як у водному, так і в наземному середовищі; пов’язаний з таким способом життя.
2. (про процеси, явища) Притаманний або стосується обох середовищ — водного та наземного.
1. Біоценоз, що формується у перехідній зоні між водним і наземним середовищами (наприклад, у заплаві річки, на болоті), для якого характерне спільне існування організмів, пристосованих до водного та наземного способу життя.
1. Спеціальний жолоб (канал) для транспортування вантажів, сипучих матеріалів або пошти потоком стисненого повітря на промислових підприємствах, у великих офісних будівлях або банківських установах.
2. Пневматична трубопровідна система (пневмопошта) для швидкого переміщення капсул з документами, зразками, дрібними деталями тощо між відділеннями однієї організації за допомогою розрідженого або стисненого повітря.