Словник Української
Масове поширення інфекційної хвороби серед населення на певній території, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності.
Швидке й широке поширення будь-якої небажаної явища (наприклад, соціального чи психологічного характеру), що нагадує за механізмом інфекційну хворобу.
1. Система релігійних або містичних уявлень, що включає догмати, принципи та норми, яким людина або спільнота свідомо віддає перевагу та дотримується; віра, переконання.
2. Конкретна релігійна доктрина, віровчення, конфесія.
3. Застаріле: дія за значенням дієслова «вірувати»; віра в щось, упевненість.
1. У філософії та схоластиці: поняття, що означає внутрішню силу, здатність або потенційну можливість предмета чи явища, яка може бути реалізована в дії; потенція, можливість (протилежне — «акт»).
2. У моральній філософії та релігійному вжитку: позитивна душевна якість, моральна досконалість, чеснота; доброчесність.
1. Допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби, їх історію, символіку, правила складання та використання.
2. Сукупність гербів, гербових знаків та системи їх ідентифікації певної країни, регіону, роду чи організації.
1. У давньоримській культурі та філософії — фундаментальна етична категорія, що означає доброчесність, мужність, громадянську відвагу, моральну силу та сукупність чеснот, які становлять ідеал повноцінного громадянина і воїна.
2. У середньовічній та ранньомодерній європейській традиції (особливо в геральдиці) — алегоричне уособлення чесноти, моральної сили та доблесті, що часто зображувалося у вигляді жіночої фігури з атрибутами (наприклад, мечем, щитом, стовпом).
3. У сучасному вжитку (переважно в наукових, історичних чи мистецьких текстах) — термін для позначення концепції чесноти та громадянської доблесті в античній та гуманістичній традиції.
1. Високий ступінь майстерності у володінні технікою якоїсь мистецької, спортивної або ремесничої діяльності, що виявляється у легкій, бездоганній та вражаючій виконавській техніці.
2. Надзвичайна вправність, швидкість і точність у виконанні будь-якої, часто дуже складної, роботи чи дії.
Дочка Геракла (міфічного героя давньогрецької міфології).
1. Стосунковий до епідемії; властивий епідемії, що має характер епідемії.
2. Такий, що часто повторюється, поширюється, стає масовим явищем (переносно).
Музикант, який досконало володіє технікою гри на музичному інструменті, демонструючи виняткову майстерність, артистизм та виконавську культуру.
Наука, що вивчає закономірності виникнення, поширення та згасання інфекційних захворювань серед населення, а також розробляє методи профілактики та боротьби з ними.
Розділ медицини, що займається вивченням причин, механізмів передачі та профілактики масових захворювань, як інфекційних, так і неінфекційних (наприклад, серцево-судинних, онкологічних).