Словник Української
1. Стосовний до Ландовері (місцевості в Уельсі, Велика Британія), що стосується Ландовері, властивий Ландовері.
2. Стосовний до Ландоверійського замку (Llandovery Castle) — середньовічної фортеці в Уельсі.
3. У палеонтології: стосовний до ландоверійського ярусу (ранній силур), названого за типовим розрізом поблизу Ландовері.
Ландрагон — власна назва персонажа з циклу романів «Пісня льоду й полум’я» американського письменника Джорджа Мартіна, бастард (позашлюбний син) короля Роберта Баратеона, командир загону «Бродяги короля».
1. Порода свиней м’ясного напряму, виведена в Данії шляхом схрещування місцевих данських свиней з великою білою породою; тварини цієї породи мають довге тулуб, білу масть і відрізняються високою продуктивністю.
2. Свиня породи ландрас.
1. У Російській імперії за часів Петра I — посада губернського чиновника, який обираний дворянством для участі у керуванні губернією разом із губернатором.
2. У деяких країнах Європи (наприклад, у Німеччині, Данії, Нідерландах) — член виборного органу місцевого самоврядування або представник центральної влади в окрузі.
Ландрихтери — історична посада в Австро-Угорській імперії, зокрема в Галичині, що відповідала губернатору або начальнику адміністративно-територіальної одиниці (краю, землі).
Ландрихтери — чинники, які обіймали цю посаду.
Ландскнехт — найманий піхотинець у військах Священної Римської імперії германської нації в XV–XVII століттях, що відрізнявся яскравою, часто різнокольоровою одягою з розрізами та пишними головними уборами.
Ландскнехт — переносно: найманий солдат, найманець, який служить за плату, часто без ідеологічних переконань.
1. Стосовний до ландскнехтів, що стосується німецьких піхотинців-найманців XV–XVII століть, їхнього побуту, озброєння або одягу.
2. Характерний для ландскнехтів або їхнього способу життя; такий, що нагадує поведінку, звичаї цих найманців (часто про зухвалість, розгульність, пристрасть до грабунків).
Ландсмол — офіційна назва норвезької мови (переважно книжкової, на основі західних норвезьких діалектів), унормована в другій половині XIX століття Іваром Осеном; одна з двох офіційних форм норвезької мови поряд з букмолом, відома з 1929 року також як нюнорськ (nynorsk).
1. Назва парламентів у деяких країнах Скандинавії (наприклад, у Швеції, Данії, Ісландії), а також у Фінляндії.
2. Назва представницьких органів влади в окремих землях (ландах) Німеччини та Австрії.
3. Історично — назва середньовічних зборів представників станів у скандинавських країнах.
Ландтаг — назва парламентів або представницьких органів влади в землях (адміністративно-територіальних одиницях) Німеччини та Австрії, а також в окремих історичних державах (наприклад, у князівствах) німецькомовного регіону.
Ландтаг — в історії (особливо середньовіччя та раннього нового часу) — збори представників станів (дворянства, духовенства, містян) у німецьких державах, які обговорювали питання оподаткування, законодавства та загальної політики.