Аподія — власна назва роду квіткових рослин родини бобових, поширеного в Південній Америці.
-
аподосис
1. У риториці та поетиці — частина вірша або промови, що містить звернення до певної особи, явища або предмета, яке відокремлюється від основного тексту та часто має форму урочистого, патетичного звертання або прокляття.
2. У давньогрецькій літературі — спеціальна композиційна форма, фінальна частина оди, в якій поет звертався до бога, героя або мецената з проханням або прославляючим висловом.
-
апозиготія
Апозиготія — у біології (територіялістиці): форма партеногенезу, при якій розвиток нового організму починається з необов’язково заплідненої яйцеклітини, але для його завершення необхідне злиття ядра яйцеклітини з ядром полярного тільця або іншої клітини того ж походження.
-
апозиційний
1. (лінгв.) Пов’язаний з апозицією (у 1-му значенні), що стосується граматичної апозиції; такий, що виражає відношення прикладки, пояснювального зв’язку між однорідними членами речення або частинами речення.
2. (біол.) Пов’язаний з апозицією (у 2-му значенні), що стосується росту шляхом нарощування нових шарів чи частин на поверхні; такий, що відбувається шляхом нашарування.
-
апокамноз
1. У медицині: заключна фаза розвитку хвороби, що характеризується поступовим згасанням симптомів та відновленням функцій організму після перенесеної гострої стадії.
2. У психіатрії: завершальний етап психічного захворювання, що настає після гострого періоду і може супроводжуватися залишковими явищами, змінами особистості або відновленням.
-
апокарпій
Апокарпій — тип гінецею (сукупності плодолистків) у квітці, у якому плодолистки не зростаються між собою, залишаючись вільними, і утворюють окремі пелюстки або мають лише зчленування.
Апокарпій — плід, що утворився з апокарпного гінецею, тобто складається з окремих, не зрощених між собою плодиків (наприклад, у жовтецю, суниці, магнолії).
-
апокарпія
1. У ботаніці — тип гінецею (сукупності плодолистків), при якому плодолистки не зростаються між собою, залишаючись вільними та утворюючи окремі пелюстки (наприклад, у магнолії, жовтозіллі).
2. У плодознавстві — стан або властивість плоду, що утворився з такого вільного гінецею, коли кожен плодолисток дає окремий плодик (наприклад, супліддя у суниці, малини).
-
апокарпний
1. (у ботаніці) такий, що має апокарпний гінецей — тип зав’язі квітки, у якому плодолистки не зростаються між собою, а залишаються вільними.
2. (у ботаніці) утворений з таких вільних плодолистків (про плід, наприклад, багатолистянку).
-
апокатагенез
1. У біології та палеонтології — форма філогенетичного розвитку, при якій організм або група організмів у процесі еволюції повертається до більш простого будівництва чи способу життя, що нагадує стадії їхніх предків; спрощення організації внаслідок пристосування до більш однорідного або специфічного середовища.
2. У геології — стадія тектонічного розвитку геосинкліналі, що характеризується завершенням інтенсивних гороутворювальних процесів, загальним підняттям та вирівнюванням рельєфу.
-
апокератоспіліт
Апокератоспіліт — власна назва рідкісного мінералу, різновиду кварцу, який утворюється в результаті заміщення кератофіру (виверженої гірської породи) кремнеземом; знайдений у Південній Африці.