Значення
- (Література) –
У риториці та поетиці — частина вірша або промови, що містить звернення до певної особи, явища або предмета, яке відокремлюється від основного тексту та часто має форму урочистого, патетичного звертання або прокляття.
- (Література) –
У давньогрецькій літературі — спеціальна композиційна форма, фінальна частина оди, в якій поет звертався до бога, героя або мецената з проханням або прославляючим висловом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аподосис, р. аподосису, д. аподосисові, з. аподосис, о. аподосисом, м. аподосисі, к. аподосисе