Базідіоспора — гаплоїдна спора, що утворюється на спеціалізованих клітинах (базидіях) у грибів відділу базидіомікотів (Basidiomycota), призначена для безстатевого розмноження.

базидіоміцети — клас вищих грибів, що характеризуються наявністю спеціальних структур для статевого розмноження — базидій, на яких екзогенно утворюються спори (базидіоспори); до цього класу належать більшість відомих шапинкових грибів, а також трутовики, гриби-паразити рослин (іржасті та головневі гриби) та інші.

Базидіоміцет — представник класу грибів (Basidiomycetes), що характеризуються утворенням спор (базидіоспор) на спеціальних клітинах — базидіях, які зазвичай формуються на плодових тілах; до цієї групи належать більшість відомих шапинкових грибів, трутовики, ржавчині гриби та ін.

Базидіоліхен — лишайник, у якому гриб-симбіонт належить до відділу базидіомікотів (Basidiomycota), тоді як більшість лишайників утворені грибами з відділу аскомікотів (Ascomycota).

1. У мікології: статева спора базидіоміцетів (грибів класу Basidiomycetes), що утворюється на спеціальних структурах — базидіях, зазвичай зовні, і слугує для розмноження.

2. У ботаніці та лісовому господарстві: загальна назва для грибів, що утворюють плодові тіла з базидіями (наприклад, шапинкові гриби, трутовики), іноді використовується як синонім до “базидіоміцет”.

1. Плодове тіло базидіоміцетів (грибів класу Basidiomycetes), в якому утворюються базидії з базидіоспорами; характерне для шапинкових грибів, трутовиків, деяких гастероміцетів.

2. У вузькому значенні — видиме плодове тіло гриба, що має чітку будову (шапинку, ніжку, гіменофор), призначене для утворення спор.

Базиген — у ботаніці: частина квітки, зокрема тичинка або маточка, що прикріплюється до квітколожа біля основи зав’язі.

Базигамія — у ботаніці: тип розташування зав’язі у квітці, коли вона розміщена на вершині квітколожа (гінецей верхній).

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.

2. Власна назва гірської вершини в Українських Карпатах (масив Чорногора), одна з найвищих точок хребта, висота — 1517 метрів.

1. Медичний термін, що позначає захворювання, яке характеризується посиленою функцією щитоподібної залози (тиреотоксикоз), випучуванням очей (офтальмопатія) та прискоренням серцебиття (тахікардія); синонім — дифузний токсичний зоб, хвороба Базедова, хвороба Грейвса.

2. У переносному значенні — надмірна енергійність, збудливість, метушливість, схожі на симптоми цієї хвороби.