Словник Української Мови
1. (у музиці) Пов’язаний з аплікатурою, тобто способом розташування пальців при грі на музичному інструменті (здебільшого струнному або клавішному); що стосується вибору пальців для виконання музичного твору.
2. (у музиці) Призначений для виконання певною аплікатурою; такий, що містить вказівки щодо аплікатури (наприклад, про пальці, якими слід брати ноти).
1. (у мистецтві) спосіб оздоблення виробів, при якому на основну поверхню (метал, дерево, тканину тощо) накладають та закріплюють вирізні декоративні елементи з іншого матеріалу, що утворює контраст за кольором або фактурою.
2. (у ювелірній справі) техніка виготовлення прикрас, коли на металеву основу (часто срібну) напаюють тонкі пластинки золота, що утворюють візерунок.
3. (у театрі) декоративна деталь (герб, орнамент тощо), виготовлена окремо та прикріплена до основної частини костюма або декорації.
4. (у архітектурі) декоративна накладка, ліпний або різьблений елемент, що кріпиться на поверхню стіни, меблів, посуду для їх оздоблення.
1. Дія за значенням дієслова “аплодувати”; висловлювання схвалення, захоплення або захвату шляхом оплесків, особливо під час публічних виступів, концертів, театральних вистав тощо.
2. (переносне значення) Схвальний відгук, висока оцінка чи захоплені відгуки про щось (наприклад, про літературний твір, наукове відкриття, вчинок).
1. (рідко) Бути предметом аплодисментів, викликати оплески; отримувати схвалення публіки.
2. (перен., ірон.) Ставати об’єктом надмірної, часто нещирої уваги або захоплення.
1. (від фр. aplomb) — впевненість у собі, своїх силах, діях або поведінці; самовпевненість, що часто виявляється у зовнішній манері триматися.
2. (перен., розм.) зухвалість, нахабство, безсоромність у поведінці або висловлюваннях.
Апневматоз (від грец. πνεῦμα — повітря) — патологічний стан, при якому в стінці порожнистого органу (переважно кишечника) утворюються повітряні (газові) кісти.
Апневмія — у медицині: відсутність або припинення дихання, що може бути симптомом різних захворювань або станів.
Апневмія — у біології (застаріле): відсутність легеневої тканини або легеневого дихання в деяких організмів.
1. У лінгвістиці — фонетичне явище, при якому в кінці слова випадає голосний звук, особливо в давньогрецькій мові.
2. У медицині — синонім до терміна “апное”, що означає тимчасову зупинку дихання, особливо під час сну.
Анцибор — власна назва села в Україні, розташованого в Коростенському районі Житомирської області, історично відомого з XVI століття.
Анцибор — власна назва гідрологічного об’єкта (річки) в Україні, лівої притоки Ужу, що протікає територією Коростенського району Житомирської області.
1. Прикметник до слова «анчоус»; властивий анчоусу, що стосується анчоусів.
2. Приготований з анчоусів, містить анчоуси; такий, що має смак або запах анчоусів.