1. Юридичний стан неплатоспроможності боржника (фізичної чи юридичної особи), коли він нездатний повністю задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або сплатити обов’язкові платежі, що визнається судом або проголошується самим боржником, і внаслідок якого здійснюється примусова впорядкована реалізація його майна (ліквідація) або санація під контролем уповноважених органів для задоволення вимог кредиторів.

2. Фінансовий крах, повне економічне розорення підприємства, організації або окремої особи; стан, коли витрати перевищують доходи, а борги не можуть бути погашені.

3. Переносно: повна невдача, крах, провал у якійсь справі, діяльності чи життєвій ситуації (наприклад, банкрутство політики, ідеї).

1. Фізична або юридична особа, яка визнана неспроможною сплатити свої борги та виконати фінансові зобов’язання перед кредиторами, що призвело до відкриття процедури банкрутства.

2. Застаріле та переносне значення: людина, яка повністю розорилася в матеріальному або моральному сенсі, зазнала краху у справах або втратила репутацію.

1. Юридичний стан неплатоспроможності боржника (фізичної чи юридичної особи), коли він нездатний повністю задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або виконати обов’язок по сплаті обов’язкових платежів, що визнається господарським судом з метою проведення санації або ліквідації боржника та задоволення вимог кредиторів у встановленому законом порядку.

2. Фактична неспроможність підприємства, організації або окремої особи сплатити свої борги, що призводить до припинення платоспроможної діяльності.

3. Переносно: повна невдача, крах у якійсь справі, діяльності або життєвій ситуації.

1. Фізична або юридична особа, яка визнана судом неспроможною сплатити свої борги кредиторам унаслідок відсутності коштів або майна.

2. Той, хто зазнав повної невдачі, краху у своїй діяльності, соціальному становищі або моральному житті.

3. (Іст.) Купець, який програвся або обдурив кредиторів і втік, щоб уникнути сплати боргів.

1. (історичне) Особа, яка веде гру, зазвичай азартну (наприклад, у фараон), тримає банк і виплачує виграш.

2. (переносне) Той, хто має значні фінансові ресурси та ризикує ними, вкладаючи гроші у великі підприємства або азартні фінансові операції.

Електронний пристрій, призначений для автоматизованої видачі готівкових коштів з банківського рахунку клієнта за допомогою платіжної картки, а також для виконання інших операцій (переказ коштів, оплата послуг, поповнення мобільного рахунку тощо).

1. Система влади або управління, в якій домінуючу роль відіграють великі банки та фінансові структури, що впливають на політичні та економічні рішення держави.

2. Сукупність керівників та високопосадовців банківської сфери, які володіють значною владою і утворюють замкнену правлячу верству.

3. Явище надмірного бюрократичного регулювання та адміністрування в банківській системі, що призводить до неефективності та ускладнення процедур.

1. Власна назва персонажа з трагедії Вільяма Шекспіра «Макбет», слуги короля Дункана, батька Флінса, якого вбивають за наказом Макбета.

2. Власна назва персонажа з п’єси-казки Лесі Українки «Лісова пісня», лісового духа, брата Мавки, який втілює стихійну, невгамовну силу природи.

Банкноти — грошові знаки, що випускаються центральним банком держави, виготовлені з паперу або спеціального полімерного матеріалу, мають встановлені номінали та є законним платіжним засобом на всій території країни.

Банкноти — паперові гроші, які є зобов’язанням (розпискою) емісійного банку та забезпечуються його активами, на відміну від монет, що мають власну товарну вартість.

Банкноти — у широкому розумінні, будь-які паперові грошові знаки, незалежно від емітента, що використовуються як засіб обігу та платежу.

Паперовий грошовий знак, що випускається центральним банком держави та є законним платіжним засобом на її території.

Рідко вживається у значенні будь-якого паперового грошового знака (купюри), незалежно від емітента.