1. Процес формування болота внаслідок заболочування суходолу або заростання водойми.

2. Сукупність природних процесів і явищ, що призводять до виникнення та розвитку болотних екосистем.

Болотознавство — галузь природознавства, що вивчає болота, їх походження, розвиток, будову, властивості, розповсюдження, роль у природі та господарське використання; палеологія.

Фахівець з вивчення боліт, їх походження, розвитку, властивостей, поширення та практичного використання; науковець у галузі болотознавства (палеології).

1. Заболочена ділянка земної поверхні з надмірним зволоженням, вкрита специфічною рослинністю (мохами, осокою, чагарниками) та шаром органічного ґрунту (торфу), що утворилася внаслідок застою води.

2. Переносно: застійне, консервативне середовище або стан, що гальмує розвиток, прогресивні зміни (наприклад, у суспільстві, думках, справах).

3. Рідкий, в’язкий ґрунт, трясовина; багно, твань.

4. У технічній термінології — рідкий розчин глини, що використовується при бурінні свердловин.

Болотнівка — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області (Стрийський район) та села в Івано-Франківській області (Рожнятівський район).

Болотнівка — народна назва рослини з родини гвоздикових, яка звичайно росте на вологих місцях; синонім до наукової назви «смолка лісова» (Viscaria vulgaris).

1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

2. Рідкісне загальновживане позначення для болотистої місцевості, трясовини, заболоченого ґрунту або торфовища.

1. Рід водних однорічних трав’янистих рослин родини жовтецевих, представники якого (наприклад, болотник озерний) зростають у водоймах; також загальна назва рослин цього роду (Callitriche).

2. Родина дрібних комах ряду напівтвердокрилих (клопів), які мешкають на поверхні води; водяні клопи (Corixidae).

1. Міфічна істота в слов’янській міфології, дух болота, що живе у вогких, заболочених місцях, часто зображується як невиразна, брудна істота, яка може затягнути людину в трясовину.

2. Рід водних рослин родини жовтецевих (Caltha), багаторічні трави з блискучими жовтими квітками, що ростуть на болотах, берегах водойм та у вологих місцях; калюжниця.

3. Заст. або рег. Мешканець болотистої місцевості, ті, хто живе на болоті.

1. Велика, розлогі або важкопрохідна болотна ділянка; обширне болото.

2. Місцевість, багата на болота; заболочена територія.

3. (у спеціальному вжитку) Місце, де колись було болото, яке висохло або було осушене.

1. Велика, просторова болотна ділянка; синонім до слів “болото”, “трясовина”.

2. (у переносному значенні) Про щось дуже в’язке, липке, скуте, що затягує або ускладнює рух, дії.